"Жених не хоче мене брати, бо не вмію читати"
У мене є жених, але він не хоче мене брати, бо я не вмію читати. Можете навчити місяців за два? у червні 1871‑го в Харкові до засновниці жіночої недільної школи Христини Алчевської підійшла 15-річна дівчина в ситцевій сукні.
Навчання їй давалося легко. Вчителька переконувала не кидати школу. Та дівчина зникла, вивчивши абетку.
За кілька місяців керівниця навчального закладу з чоловіком головою правління Харківського земельного банку Олексієм Алчевським, пішли в театр. Бідкалася, що через високу вартість не придбали квитки в перший ряд. Зате помітила в ньому ту ученицю. Вона привернула увагу всього залу шовковою жовтою сукнею, оксамитовим манто й мереживним капелюхом.
Із 19 років майбутня попечителька освітніх закладів під псевдонімом Українка переписувалася з філософом Олександром Герценом. Один із листів він опублікував у журналі "Колокол" в Лондоні. В ньому закликала жінок вчитися і навчати інших у народних школах.
Христина Алчевська 1862-го засновує в Харкові першу безкоштовну недільну жіночу школу. Набирає учениць віком від 14 до 45 років.
"У мене завжди була думка навчити грамоті якомога більше жінок, пояснювала пізніше Христина Алчевська в листі до Івана Франка. Здавалося завжди, що чоловік набагато щасливіший у цьому. Що стосується жінки, то живуть упередження проти її освіти, починаючи з хати й закінчуючи палатами. Коли я була дитиною, для моїх братів запросили вчителя. Батько мій вважав абсолютно непотрібним вчити дівчинку грамоті. Поміж тим я так пристрасно хотіла бути освіченою, що навчилася читати, підслуховуючи під дверима уроки братів. І читала краще, ніж вони".
Міністерство внутрішніх справ забороняє недільні школи. Звинувачують у "розвінчуванні релігійних вірувань і поширенні соціальних уявлень про право власності". Христина Алчевська продовжує таємно займатися з півсотнею учениць вдома.
1864-го проводять освітню реформу. Вона повертає недільні школи, але викладати дозволяють лише Закон Божий, читання, письмо, основи арифметики й малювання. Вчителі повинні мати документ про вищу освіту.
У Петербурзькому університеті екстерном складає іспити з російської мови, Закону Божого й арифметики. Отримує диплом із правом викладання. 1870 року в будинку міського парафіяльного училища відкриває приватну жіночу недільну школу.
Знаходить учителів, які погоджуються викладати без зарплати. Іще й роблять внески на утримання закладу. Вчаться по неділях з 10:00 до 14:00. Окрім дозволених предметів, мають українську історію, географію, фізику, хімію, природознавство, гігієну, правознавство. Влаштовують прогулянки в театр і за місто.
У травні 1876-го імператор Олександр ІІ підписує Емський указ, що забороняє вживання української мови в навчальних закладах. Заради продовження діяльності школи, Христина Алчевська дотримується його.
Алчевські 1878-го купують маєток у селі Олексіївка нині у складі селища Михайлівка Перевальського району на Луганщині. Якось до них приходить кравець, щоб зняти мірки з сина господарів Миколи. Бідкається, що теж має сина, але ніде йому вчитися. Христина Алчевська пропонує позайматися з хлопчиком.
Коли про це дізнаються селяни, просять і за своїх дітей. Місцевий священник пише донос на Христину Алчевську. За неї береться поліція. Бо має документи, що дійсні в Харківській губернії, а Олексіївка Катеринославська.
"Мені здавалося нестерпним самій повідомити дітям про припинення навчання, писала в "Історії відкриття школи в Олексіївці". Я, доручивши це домашнім, вирішила поїхати в Бахмут до інспектора з проханням про надання дозволу. Змучена фізично й морально, з сильним болем у голові та печінці, сідала я у вагон".
Протягом місяця збирає необхідні папери й училищна рада Катеринослава дозволяє відкрити однокласну земську школу. Будує для неї приміщення і забезпечує найсучаснішим обладнанням.
Щоб користуватися в школі не лише російською, влаштовують "українські празники". Співають народні пісні, декламують вірші, одягають традиційний одяг. За діяльністю закладу стежать. Періодично допитують учнів, обшукують учителів.
Педагогом у Олексіївку беруть 24-річного Бориса Грінченка, майбутнього письменника й автора тлумачного словника. Він свариться з керівницею за мову викладання, хоче це робити українською. Алчевська просить бути обережним.
"Після навчання в Олексіївській школі, діти знали, що вони українці, знали історію та географію України, розповідала дружина Бориса Грінченка Марія. Знали про всіх видатніших письменників і про їх писання, про тяжке безправне становище України, про Галичину запевне знали більше, ніж пересічний українець-інтелігент. І знання вміли висловити путящою українською мовою".
Для шкіл Христина Алчевська укладає тритомник "Что читать народу?" У ньому вміщує чотири тисячі рецензій, відгуків, анотацій від 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори зарубіжної, української та російської літератури. Видає "Книгу взрослых" з довідковою інформацією по різних галузях. Протягом 18991917 років її перевидають 40 разів. Бере участь у міжнародних виставках у Парижі 1889-го і 1900-го, в Чикаго 1893 року. Отримує золоті та срібні медалі.
Для недільної школи в Харкові 1896-го Алчевські зводять приміщення вісім кімнат, зал, музей і бібліотека. Стає єдиним навчальним закладом такого типу у Російській імперії з власною будівлею. Діє до 1919 року.
6 дітей народилися у шлюбі Олексія та Христини Алчевських. У рік одруження з'явився син Дмитро, 1866-го Григорій, а за два роки донька Ганна. Микола народився 1872-го, а Іван 1876 року. Наймолодша дочка Христина з'явилася на світ, коли матері виповнилося 40. Більшість стали фахівцями в науці та культурі: Дмитро біолог, Григорій композитор, Микола театральний критик, Іван оперний співак, Христина письменниця. Матері довелося ховати молодшого сина Івана в Харкові 1917-го помер на сцені в Баку від менінгіту. В один рік із Христиною Данилівною не стало Григорія та Дмитра. Найдовше, до 1942-го, прожив Микола Алчевський.
Торгувала чаєм
1841, 16 квітня в містечку Борзна на Чернігівщині в сім'ї викладача училища Данила Журавльова народилася донька Христина.
1862 в Курську вінчається зі старшим на шість років Олексієм Алчевським. Селяться в Харкові, де мають чайну крамницю. Жінка торгує в ній.
1869 відкриває недільну школу в Харкові.
1878 будує однокласну земську школу в Олексіївці на Луганщині.
1889 обирають віцепрезидентом Міжнародної ліги освіти.
1899 Алчевські біля дому в Харкові встановлюють перше у світі мармурове погруддя Тараса Шевченка. У громадських місцях це заборонено.
1901 під колесами потяга на вокзалі в Петербурзі гине Олексій Алчевський.
1912 відзначають 50-річчя професійної діяльності Христини Алчевської. Видають збірник спогадів, листів і статей "Передуманное и пережитое". Отримує 500 вітальних телеграм.
1917 міськвиконком призначає персональну премію.
1920, 15 серпня помирає в Харкові. Ховають у сімейному склепі на міському кладовищі.
По материалам: https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_zenih-ne-hoche-mene-brati-bo-ne-vmiyu-chitati/1026177